Єдність скасовано: у новому Кабміні не залишилось місця для ВПО та окупованих територій

В Україні вперше за час повномасштабного вторгнення відбулися масштабні кадрові зміни у виконавчій владі: 17 липня Верховна Рада затвердила нову очільницю уряду — Юлію Свириденко та оновлений склад Кабінету міністрів.

"Люди ті самі, послідовність інша", - влучно охарактеризував новий уряд нардеп від "Голосу" Ярослав Железняк.

Справа в тому, що деякі міністри просто змінили відомство (наприклад, міністр енергетики Герман Галущенко став міністром юстиції), інші – просто отримали підвищення (наприклад, новопризначений віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка донедавна був заступником Юлії Свириденко).

"Назвати нинішній склад уряду новим язик не повертається. Жодного нового імені. Всі нові міністри, включаючи голову уряду, працювали там і до цього. Просто взяли людей та перетасували їх. Сказати, що новий Кабмін став більш лояльним до Офісу президента, також не можна, бо і до цього з цим проблем не було. По суті вийшла заміна заради заміни. Єдине, що можна відмітити, це незначне посилення голови ОП Андрія Єрмака, але в противагу - Михайла Федорова зробили першим віце-прем'єром та не стали (поки що) чіпати Кирила Буданова. Так що в принципі вийшов досить збалансований та контрольований склад уряду", - зазначив "ОстроВ" один з нардепів від монобільшості на умовах анонімності.

Окремої уваги заслуговує те, що в новому уряді відсутнє окреме відомство, яке б займалося вирішенням проблем внутрішньо переміщених осіб та окупованими територіями.

Новий-старий уряд

Голова уряду Юлія Свириденко — одна з ключових постатей економічного блоку уряду — до цього обіймала посади першої віцепрем’єрки та міністерки економіки. Її призначення сприймається як сигнал з боку Володимира Зеленського про намір зробити ставку на економічне відновлення України та активізацію стратегічної співпраці із зовнішніми партнерами, передусім зі Сполученими Штатами.

Саме Свириденко раніше вела перемовини з американською адміністрацією щодо угоди про корисні копалини, що вважається однією з головних точок дотику між Києвом і Вашингтоном. Її призначення на прем’єрську посаду також збігається в часі з новими спробами української влади налагодити контакт із командою Дональда Трампа.

Політолог та голова Центру Аналізу та стратегій Ігор Чаленко зазначає, що в новому уряді акцент буде зроблено на підтримці підприємництва, посиленні обороноздатності — особливо з точки зору розвитку ВПК, а також на подальшій оптимізації державного апарату.

"І тут важливо розуміти: для реалізації таких змін потрібні додаткові ресурси. Юлія Свириденко, наприклад, має досить непогану репутацію серед наших американських партнерів. І є надія, що це оновлення допоможе Україні отримати додаткові погодження та фінансові угоди. Цьогоріч питання зовнішнього фінансування майже вирішене — йдеться про 39,2 млрд доларів, як і планувалося. З них близько 22 млрд уже фактично надійшли у першому півріччі. Але що буде наступного року — поки що велике питання.

Саме тому оновлений уряд, який зараз буде входити в бюджетний процес, має шанс забезпечити Україні кращі позиції у питанні зовнішнього фінансування — вже на наступні бюджетні періоди, зокрема на 2026 рік і далі. Це також випливає з бюджетної декларації, яку нещодавно подали на розгляд Верховної Ради", - сказав він "ОстроВу".

Джерело у парламенті зазначило, що основним напрямком роботи нового прем'єра буде налагодження економічних зав'язків зі США.

"Юлія Свириденко має гарні стосунки з новим міністром фінансів США, тому її призначення саме зараз – не випадковість. Те, що вона є протеже Андрія Єрмака, не секрет, але це не було вирішальною причиною. Саме угода зі Штатами і тепер її реалізація стануть головними напрямками роботи Свириденко", - сказав співрозмовник "ОстроВу".

Призначення Дениса Шмигаля міністром оборони експерти називають кроком із подвійною метою. З одного боку, це спосіб усунути з посади чинного міністра Рустема Умєрова, довкола якого останнім часом зросла критика. З іншого — спроба посилити адміністративний контроль за логістикою оборонних процесів, фінансовими потоками західної допомоги та внутрішніми оборонними закупівлями.

"Шмигаль відомий своєю лояльністю до Банкової, тож його перехід на нову посаду розглядається також як спосіб зберегти вплив президента на ключовий блок безпосередньо в зоні військової відповідальності", - зазначив "ОстроВу" співрозмовник в команді президента.

Серед інших значних призначень: Михайло Федоров підвищується до першого віцепрем’єра й продовжить керувати цифровою трансформацією; Олексій Кулеба залишиться віцепрем’єром та міністром розвитку інфраструктури та територій; Тарас Качка отримує новий рівень відповідальності як віцепрем’єр з питань євроінтеграції.

Герман Галущенко переходить із міністерства енергетики на посаду міністра юстиції, а Світлана Гринчук очолить Міненерго. Денис Улютін (екс-заступник міністра фінансів) стає міністром соціальної політики, сім’ї та єдності.

Зберігають свої портфелі міністри молоді та спорту Матвій Бідний, ветеранів Наталія Калмикова, внутрішніх справ Ігор Клименко, освіти й науки Оксен Лісовий, охорони здоров’я Віктор Ляшко, фінансів Сергій Марченко і зовнішніх справ Андрій Сибіга.

Опозиція та частина громадських експертів називають перестановки в уряді "естетичними" і такими, що не торкаються системних проблем у виконавчій владі. Вони вказують на те, що кадрові ротації не супроводжуються стратегічним переглядом пріоритетів, а радше є інструментом централізації влади в руках Володимира Зеленського.

Критику також викликає відсутність чіткого бачення з боку нового прем’єр-міністра щодо реформ, антикорупційної політики та відновлення довіри суспільства. На тлі обшуків у частини активістів та тиску на антикорупційні структури дедалі гучніше лунають застереження щодо авторитарного дрейфу чинної влади.

"Захід бачить у зміні уряду не стратегічну модернізацію, а спробу Банкової перелити з порожнього в пусте, зміцнити політичний контроль без реального плану реформ чи управлінського посилення. Немає чітких пояснень, навіщо відправили у відставку уряд під час війни і хто взяв на себе відповідальність за провали, які влада сама визнає кулуарно.

Міжнародні партнери дають зрозуміти, що довіра до України не є автоматичною, навіть попри війну. Якщо кадрові рішення залишаться частиною політичної гри, а не відповіддю на виклики фронту, економіки та відновлення — Захід не закриє на це очі. Особливо в ситуації, коли Україні ще доведеться довго переконувати нову адміністрацію США у власній спроможності управляти не лише армією, але й державою", - зазначила нардеп від "Європейської солідарності" Ірина Геращенко.

Зазначимо, що у новій конфігурації уряду низка міністерств зазнала суттєвого переформатування. Зокрема, Міністерство національної єдності буде приєднане до Міністерства соціальної політики. На базі цих двох відомств створюється нове — Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України.

Також ліквідуються Міністерство аграрної політики та продовольства і Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів. Їхні функції передають Міністерству економіки, яке відтепер називатиметься Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України. Окрім того, уряд ліквідовує Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості. Його повноваження буде передано Міністерству оборони.

Такі зміни формально спрямовані на оптимізацію, але в експертному середовищі вже виникають питання щодо ефективності новостворених "гібридних" міністерств та здатності нових очільників охопити настільки широкі сфери відповідальності.

Окуповані території та ВПО

В новому уряді в око кидається відсутність окремого відомства, яке б опікувалося проблемами внутрішньо переміщених осіб та тих, хто лишився на окупованих територіях. Колись цими питаннями займалося Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, яке пізніше було перейменовано та переформатоване у Міністерство національної єдності. Але і останнє відомство протрималося недовго – на тлі корупційних скандалів з його очільником Олексієм Чернишовим міністерство фактично ліквідували.

Разом з тим ряд правозахисних організацій виступали проти ліквідації Мін'єдності, але  за його перезавантаження. За їхніми словами, Україна повинна проводити комплексну роботу над питаннями соціальної згуртованості в громадах на підконтрольних уряду України територіях, сприяти поверненню громадян, які вимушено виїхали за кордон через війну,  підтримувати та розбудовувати зв’язки зі своїми громадянами в окупації.

"Ми не знаємо, коли будуть звільнені наші землі. Але люди, які залишаються в окупації, є громадянами України та нашим найміцнішим зв’язком із територіями, що тимчасово контролюються країною-агресором. Їм потрібна підтримка з боку держави, урахування їхніх інтересів і потреб під час формування комплексних державних політик", – йдеться в позиції правозахисних організацій.

У зверненні наголошується, що політика щодо цих категорій громадян має бути цілісною, а не розпорошеною між різними відомствами. Оптимальним рішенням, на думку правозахисників, стало б перезавантаження та посилення Міністерства національної єдності, яке могло б координувати політику реінтеграції, підтримки зв’язків, соціальної згуртованості та перехідного правосуддя.

Як зазначила в коментарі "ОстроВу" адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова, держава обрала найпростіший шлях, не запропонувавши системного бачення, як має виглядати політика щодо внутрішньо переміщених осіб, мешканців окупованих територій та українців за кордоном.

"Перший тривожний дзвінок пролунав ще тоді, коли відбувався розподіл повноважень колишнього Міністерства з питань реінтеграції між іншими міністерствами. І зараз стало зрозуміло, що держава обрала найпростіший шлях — замість переосмислення функцій, організаційного посилення і кадрового оновлення, було ухвалено рішення просто ліквідувати Міністерство національної єдності, яке, по суті, було наступником реінтеграційного відомства. Адже в ньому залишалися ті самі люди, ті самі програми, воно стало результатом формального перейменування без суттєвих змін.

Ми — правозахисна спільнота — публічно закликали цього не робити. Була можливість зберегти це міністерство, чітко визначити його повноваження, наповнити їх змістом, зробити це відомство фокусним у питаннях роботи з постраждалими від війни. Ми виступали за єдиний орган, який опікувався би внутрішньо переміщеними особами, мешканцями тимчасово окупованих територій, колишніми полоненими, українцями за кордоном. Усі ці категорії — взаємопов’язані, і неможливо вибудувати ефективну політику без скоординованої інституційної відповідальності", — зазначила вона.

На думку правозахисниці, ситуація, яка склалася після приєднання повноважень міністерства до Мінсоцполітики, загрожує повним розмиванням відповідальності.

"Міністерство соціальної політики тепер формально відповідає за частину з них, але важко уявити, що воно продовжить реалізовувати ті ініціативи, які ще намагалося втілювати Міністерство національної єдності. Робота з діаспорою, мережа закордонних хабів, підтримка зв’язку з українцями за кордоном — швидше за все, цим займатиметься МЗС. І, до речі, міністр Сибіга вже публічно говорив про створення відповідного департаменту в структурі зовнішньополітичного відомства", — зауважила Альона Луньова.

Що ж до внутрішньо переміщених осіб — це тепер зона відповідальності Міністерства розвитку громад і територій. І тут найбільша проблема, як каже правозахисниця, у повній відсутності публічної комунікації.

"Вони отримали відповідні повноваження ще на початку року, минуло понад сім місяців, але досі міністерство не вийшло до суспільства із поясненням, що саме воно тепер опікується переселенцями. Так, на сайті з’явився розділ для ВПО, але про це ніхто не дізнається, якщо цілеспрямовано не шукатиме. Ані широкої інформаційної кампанії, ані системної роз’яснювальної роботи не було. У результаті люди досі не знають, куди звертатися. Багато хто питає, що з Міністерством реінтеграції, хоча його вже не існує. Дехто намагається знайти контакти Міністерства національної єдності, бо вважав, що воно і є "реінтеграцією під новою вивіскою". Це все — наслідок недокомунікації, яка перетворюється на системну проблему", - підкреслила вона.

Дійсно, інституційна розпорошеність та мовчання з боку міністерств призводять до того, що питання внутрішньо переміщених осіб, мешканців окупованих територій, людей, які пережили полон, поступово розчиняються. Слід чесно визнати: урядова система втрачає з поля зору ці вразливі категорії. Формально хтось відповідає за певну сферу, але на практиці — складно сказати, хто і чим саме займається. І це є дуже небезпечною тенденцією.

"Йдеться про мільйони громадян — за найскромнішими підрахунками, до 10 мільйонів осіб. Ігнорування потреб цих людей — це стратегічна помилка, яка послаблює країну не менше, ніж проблеми з економікою чи безпекою. Але сьогодні ми бачимо не посилення державної політики щодо постраждалих від війни, а її згортання й розпорошення відповідальності. І це викликає глибоке занепокоєння", - сказала Альона Луньова "ОстроВу".

За її словами, передача повноважень щодо постраждалих від війни міністерству, яке спеціалізується на інфраструктурі, регіональному розвитку та логістиці, виглядає неприродньо. Це відомство має свої масштабні пріоритети — будівництво, відновлення, військова логістика — і, за логікою речей, не може пріоритетизувати потреби людей з окупації чи ВПО. Їхні задачі інші, і тому немає жодної гарантії, що ці питання залишаться у фокусі.

"На мою думку, передача настільки специфічної, емоційно та соціально навантаженої сфери, як робота з постраждалими від війни, до Міністерства розвитку громад і територій — це була помилка. Адже у результаті може скластися враження, що відповідальність за ВПО передали на місця, а урядовий рівень — самоусунувся. Саме тому формується відчуття поступового розмивання теми: ВПО перестають бути окремою категорією, до якої формується цілеспрямована державна політика.

Ми вже зараз бачимо, що стратегія щодо внутрішнього переміщення закінчується цього року, але нової досі не запропоновано. Жодної публічної дискусії, оновлення чи навіть оголошення про початок роботи над новим документом немає. Я не бачу активних дій — окрім житлових програм, які природно випливають з мандату міністерства інфраструктури. Водночас щодо комплексної підтримки ВПО — нічого суттєвого. Ми втрачаємо те, що вже мали, а не набуваємо нового", - вважає правозахисниця.

Вона також не має впевненості, що хтось на рівні уряду готовий створювати або підтримувати інституції, які системно опікуються постраждалими від війни та окупації.

Саме тому, на її думку, громадське суспільство, журналісти, правозахисники, самі організації ВПО — мають уважно та постійно моніторити, чим займається Міністерство розвитку громад і територій у цій сфері. Це єдина можливість хоча б утримати питання в публічному полі.

"Ми також покладаємо надії на народних депутатів, зокрема на ТСК і Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Але без сильного суб’єкта всередині уряду, який би тиснув на оновлення політики, просував її, лобіював потрібні рішення — ситуація просто рухатиметься за інерцією", - вважає вона.

За словами правозахисниці, головна характеристика державної політики щодо постраждалих від війни сьогодні - інерційність.

"Ми й досі живемо з законом про ВПО 2014 року, з законом про окуповані території того ж періоду. Їх намагаються оновити, але рух відбувається повільно. Уся система діє "по накатаній", без глибокого переосмислення викликів, які постали після 11 років війни. Очевидно, що нам як країні потрібне нове бачення — і щодо реінтеграції, і щодо переселенців, і щодо майбутнього людей, які були змушені залишити свої домівки. Але без відкритого діалогу між державою та суспільством, без запиту з боку уряду до тих, хто працює з постраждалими, це бачення не з’явиться. Сьогодні ми бачимо брак комунікації, брак запиту до громадських організацій, і брак політичної волі", - сказала Альона Луньова "ОстроВу".

Вона висловила сподівання, що в наступному уряді ідея створення міністерства, яке би займалося людьми, що постраждали від війни, повернеться.

"Сама ідея Міністерства єдності правильна — вона говорила про єдність, соціальну згуртованість, відновлення довіри. Але реалізована вона була дуже слабко. Як мінімум, можна було б зберегти посаду віцепрем’єра з питань єдності, призначити заступників у відповідні міністерства, щоб ці питання залишались серед пріоритетів. Наразі ж бачимо, що питання постраждалих, замість того щоб стати осердям політики, поступово зникають з урядового порядку денного. І якщо ця інерція триватиме, вона коштуватиме Україні втрати зв’язку з мільйонами власних громадян", - резюмувала правозахисниця.

Новий Кабмін, попри заявлену економічну спрямованість, залишає відкритими питання соціальної згуртованості, реінтеграції та підтримки мільйонів постраждалих від війни українців. І якщо уряд не повернеться до цілісної політики у цій сфері, ці категорії ризикують остаточно випасти з державного фокусу.